ЧОРНЕ МОРЕ

— внутрішнє море басейну Атлантичного океану, що лежить мiж Європою та Aзією. Омиває береги України, Росії, Грузії, Румунії, Болгаріїi Туреччини. На півночі Керченською протокою сполучене з Азовським морем, на південно-заході протокою Босфор, Мармуровим морем i протокою Дарданеллы — з Середземним морем. Простягається з заходу на схід на 1140 км, з півночі на південь— на 611 км. Крайня північна точка саме Чорного моря лежит під 46 38”п.н.ш., а вершина Днепровскько-Бугського лимана під 46 59” п.н.ш., південна під 40 54” п.н.ш., східна та західна відповідно під 27 27” та 41 47”. Довжина берегової лінії близько 4090 км. Площа у сучасних межах 422 тис. км2, пересічна глибина 1315 м, найбільша - 2210м. Найбільша длина по паралелі 42 30” 1130км, по мередіану Очаків – Ереглі 611км. Берега моря найбільш зближені в середній частині, від міса Сарич в Криму до мису Керемпе на анатолійському узбережжі, де ширина складає до 263км.

Б е р е г и, о с т р о в и. Бе­реги Чорного моря розчленовані мало, переважно круті, гористі, лише на пінічно-західній низовинні, подекуди лиманного типу. Більша частина берегів гориста. В Криму поряд з високими обривами,відвісно входячих у море, можно зустріти площі хаотично розташованих обламків скель та обширний простір оползнів. В районі масива Кара-Даг - чудернацькі форми гротів, високих скалистих стін та абразивних останців. Поверхня Керченського півострова платообразна та огорожена серією морських терас. На Таманському півосторві велика частина берегової лінії проходить по пересипам, отгорожуючим мелководні лимани. Хребти Великого Кавказу придають узбережжю гористий вигляд. Місцями на склонах гір збереглись морські тераси. Низменні береги розповсюджені в межах колишніх морських заливів (Колхидська низина), а також видвинутих в море дельт річок (напр., Бзиби). Заливи (окрім Цемеської бухти у Новоросійську, бухти Геленджика та Батумської) на Чорноморському узбережжі Кавказу відсутні. Південний берег моря, обмежений вдоль узбережжя горами Кюре-Даг и Понтійськими, особливо підвищен у східній частині. Біля Синопа та на схід від нього иснують декілька низменних ділянок видвенутих дельт річок та між ними заливи (Синопський та Самсунський). Біля Босфора береги невисокі, але обривисті. Плавна їх мережа поступово стає дрібноизрізанною до півночі та півнісно-західу, де до моря підходять отроги Балкан (Бургасский залив у Болгарії).

На території Румунії вздовж берега протягнулись рівні платообразні возвишенності Добруджи, поступово переходячих у низменний простір дельті Дунаю. Північно-західні та частково північні береги Чорного моря аж до Південного берегу Криму знову невисокі, сильно розрізані балками, оврагами та річковими долинами, в гирлі яких утворилися лимани (напр. Днестровський, Тілігульский та ін.), отгорожені від моря повністю чи частково пісчаними косами та пересипами.

Р е л ь є ф д н а т а г и б и н а. Haйбiльшi затоки: Каркінітська затока, Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каламітська затока, Феодосійська затока, Цемеська бухта, Джарилгацька, Самсунська, Ciнопська та Бургаська. Деякі з них відокремлені від моря піщаними косами (Тендрівська коса, Кінбурнська коса). Глибоко у море вдається Кримський niвoсmpiв. Островів мало, найбільші — Зміїний, Березань, Джарилгач, Кевкен. У Чорне море впадають ріки Дунай, Дністер,